Увы, дружок, ты не воскреснешь
При чудных всполохах зарниц,
Хоть от желания и треснешь
От уха и до ягодиц.
Христос Воскрес! Ему и слава!
А о тебе лишь жалкий вздох.
Ты светлячком не будешь в травах,
Ни псом - для будущих эпох,
Ни мухою, ни стрекозою,
Тебя в родню не примет бык,
Ни однорогою козою,
И даже червяком не быть.
А слышал ты про муки пекла,
С хвостами где коротыши?
А тело станет горсткой пепла
На старом кладбище в тиши.
И всё. И про тебя забудут -
Как мерин языком слизал.
Твоей душе несладко будет,
За то, что Бога не признал.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Говорю Аминь! на все Ваши сегодняшние стихи. Комментарий автора:
Будничный, благодарю.
Леонид Олюнин
2012-08-18 08:01:15
Спасибо большое за отзыв.
Нина
2012-08-18 10:13:42
Леонид всегда, когда есть время, с удовольствием читаю ваши замечательные, особенные, с неповторимой изюминкой, стихи.
Да поможет вам Бог во всех ваших нуждах!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
